Жінка і кішка
Жила-була Абсолютно Незалежна Жінка.
Приблизно рік тому вона стала такою - абсолютно незалежною.
Ніж жахливо пишалася.
Вона прокидалася за дзвінком будильника і ніколи не лежав у ліжку.
Їй було все одно, пити каву або чай: вона довго долала залежність від кофеїну.
Та подолала, заодно вигнавши зі свого раціону все солодке, калорійне і не корисне.
Тому вона пила вранці воду і їла несолодку і несолену вівсянку.
Вона розлучилася з подругами, тому що їй не хотілося від них залежати.
Вона абсолютно байдуже ставилася до шопінгу - і ніхто не посмів би закинути її в тому, що з-за блискучою ганчірки вона здатна втратити голову. Та що там шопінг!
Вона не втрачала голову і від чоловіків. З тих пір, як вона вигнала свого коханого (адже мало не потрапила в залежність від нього), пройшло вже багато місяців.
Коротше кажучи, Абсолютно Незалежна Жінка відчувала, що ще трохи - і вона стане Ідеальною Жінкою.
Суботнім ранком за її дверима почувся шум. Вона відчинила.
Хитаючись від втоми, на порозі стояла Кішка.
Жінка всмотрелась і ахнула:
- Ти?! Але... Як же? Триста сорок кілометрів?!
- Я йшла рік, - і Кішка, увійшовши до будинку, знесилено притулилася до ніжці крісла.
- Навіщо?
- Скучила, - підняла очі Кішка. - Я не можу жити без тебе, без нашого будинку, ні без нашого чоловіки. До речі, де він?
- Але ж, я відвезла тебе до тітки в село... Ти не образилася?
- Спочатку так, - зітхнула Кішка. - Але потім пробачила. Я ж розумію: ти так хотіла стати незалежною...
- І стала! - Голос Жінки раптом зрадницьки здригнувся.
- Що ж, вітаю, прошепотіла Кішка. - Нічого не поробиш. Я відпочину день-два і піду назад.
Вночі Жінка, вздрогнув, відкрила очі - вона завжди прокидалася від незрозумілого відчуття тужливої порожнечі в грудях. Близько серця було холодно - немов хтось всередині включив вентилятор.
За звичкою вона простягла руку за заспокійливим - і наткнулася на теплу шерсть.
Кішка м'яко протупали за ковдрі, вляглася під боком, замурчала.
Незабаром холодний вентилятор у грудях зник.
...Минуло три дні. Жінка прокинулася. Півгодини повалялася в ліжка, потім полетів у кухню, передчуваючи найміцніший кави з чорним шоколадом.
Потім вона потягнулася до мобілки і поставила своєму коханому чоловікові найважливіше питання: "Ти де" - всього таких дзвінків вона вчора зробила сто штук.
Потім призначила зустріч подружці в кафе.
І раптом вона побачила Кішку, яка сидить у двері.
- Випусти мене, будь ласка, - попросила та.
- Ти йдеш?! - в очах Жінки заблищали сльози. - Але тепер я не зможу без тебе!
- Заспокойся, - вимовила Кішка. - Я просто йду погуляти, скоро повернуся. І не замикав, будь ласка, двері.
Адже незалежність - це зовсім не відсутність залежностей, як тобі здавалося. Це - знання того, що двері відкриті.
А ще незалежність - це щастя. Тому, що в тебе є хтось, кому ти готова триста сорок сім кілометрів йти пішки...
Кішка вийшла за поріг, підбадьорливо посміхнувшись Абсолютно Нормальною Жінці.
Тетяна Романова